Електронна пошта

Принципи функціонування електронної пошти

Історія створення та основні переваги електронної пошти

Електронна пошта є одним з найдавніших сервісів Інтернету, який використовують для передавання інформації в комп'ютерних мережах. Ніхто не ставив перед собою мету створити електронну пошту. Для всіх працівників, що розвивали мережу ARPANET, її створення було природним кроком, який потрібно було зробити для удоскона­лення методів спілкування команди однодумців.

У березні  1972 року Рей Томлінсон,  що пра­цював на той час у компанії BBN, яка за завдан­ням Міністерства оборони США розробляла про­ект ARPANET, створив базові поштові програми відправляння та перегляду електронних повідом­лень. Улітку цього ж року Л. Робертс із Массачусетського технологічного інституту доповнив ці програми можливостями виводити список повідо­млень, зберігати електронний лист у файлі та переспрямовувати його. Завдяки популярності мережі ARPANET і тому, що Рей Томлінсон уперше запровадив у формат електронної адреси відомий символ @, саме цей час уважають роком народження елек­тронної пошти, а цю людину — її розробником. Насправді перші експерименти з електронного листування прово­дилися ще влітку 1965 p., коли Ноель Морріс і Том ван Влек ство­рили програму MAIL,  що давала змогу користувачам операційної системи CTSS (Compatible Time-Sharing System) передавати один од­ному текстові повідомлення в межах одного комп'ютера.

Звісно, сучасні повідомлення, що відправляють та отримують електронною поштою, суттєво відрізняються від текстових повідом­лень сорокарічної давнини, проте загальні принципи функціонуван­ня та шляхи розвитку цього сервісу були закладені якраз у цей час. Саме в 70-х pp. минулого століття було з'ясовано, що три чверті трафіка мережі ARPANET складає електронна пошта, яка дуже стрімко розвивається та вдосконалюється.

Електронна пошта є найпопулярнішим сервісом Інтернету, що пов'я­зано з її суттєвими перевагами порівняно зі звичайною «паперовою»:

• Електронні повідомлення передаються з величезною швидкіс­тю (на це витрачається кілька секунд). В електронному листі можна передати не лише тексти, а й мультимедійні дані (будь-яке зображення, аудіо - чи відеозапис) та виконанні файли.

• Оскільки користувач може не одразу відповідати на електронний лист, він має час обміркувати власну відповідь і прийняти вива­жене рішення.

•    Вартість електронного листа набагато менша за вартість звичайного «паперового», оскільки не потрібно витрачати кошти на придбання паперу, конверта, марок або сплачувати послуги пошти з доставки цього листа.

•   Електронний лист можна одночасно відправити цілій групі одер­жувачів, переспрямувати на іншу адресу електронної пошти.

•   Обробляючи   повідомлення,   отримані   електронною   поштою, можна використовувати послуги автовідповідача, призначивши автоматично створювати відповіді на отримані листи.

• Створити певні правила та використовувати їх під час електронного листування,  призначивши виконувати однакові дії з електронними повідомленнями одного типу (наприклад, при­значити автоматично видаляти електронні листи рекламного
характеру або листи, що надходять з певної адреси).

Електронна пошта має певні переваги й перед телефонним зв'язком, оскільки вона є менш вимогливою до виконання певних правил етикету. Наприклад, ви не в будь-який час чи не за будь-яких обставин можете зателефонувати певній людині, щоб з'ясувати важливі для вас запитання. У той же час електронний лист ви мо­жете надіслати навіть малознайомій вам людині в будь-який час, оскільки одержувач цього повідомлення може сам вирішити, чи від­повідати вам і коли це зробити.

Механізм електронного листування

Загальні принципи, покладені в основу листування за допомогою електронної пошти, дуже нагадують звичайне листування між дво­ма абонентами. Адже для того, щоб відправити лист, потрібно вико­нати такі дії:

1)  узяти аркуш паперу та написати лист;

2)  укласти лист у конверт, на якому зазначити адресу людини, якій призначено лист;

3)  опустити конверт із листом у поштову скриньку.

Через певний час листоноша дістане ваш лист і доставить його в найближче відділення зв'язку. Якщо адреса зазначена правиль­но, то після сортування всіх нагромаджених у відділенні листів ваше повідомлення на потязі, автомобілі чи літаку помандрує до іншого поштового відділення, до якого належить адреса, що ви її вказали на конверті. А далі місцевий листоноша доставить це повідомлення за вказаною адресою, де одержувач розірве конверт і прочитає ваш лист.

Схожі етапи має пройти електронний лист на своєму шляху від відправника до одержувача, проте реалізовано ці етапи інакше.

Як і більшість інших сервісів Всесвітньої мережі, електронна пошта побудована за принципом «клієнт-сервер».

Як вам відомо з вивченого в 9 класі матеріалу, працювати з елек­тронною поштою можна за допомогою спеціальної поштової програми, установленої та налаштованої на вашому комп'ютері, призначеної створювати, відправляти, отримувати, зберігати й обробляти електронні по­відомлення — поштового клієнта або за допомогою веб-інтерфейсу.

Для роботи електронної пошти потрібна ще й друга частина цієї системи — поштовий сервер — спеціальна програма, яку встанов­люють на вузлових комп'ютерах мережі для передавання електрон­них повідомлень між комп'ютерами. Відправляють електронний лист крізь проміжну ланку — електронну поштову скриньку, що є місцем, яке надають користувачеві на поштовому сервері для збе­реження його повідомлень до отримання їх адресатом.

Перший найпростіший етап електронного листування — створю­вання електронного листа. Це завдання виконує відправник, вико­ристовуючи для цього поштового клієнта. На відміну від звичайного листа, в електронному повідомленні зазвичай указують його тему та при бажанні додають різноманітні файли, що будуть відправлені ра­зом з текстом листа.

Аналогічно до роботи з паперовим листом, далі потрібно зазначи­ти унікальну електронну адресу людини, якій призначено лист.

Елек­тронна адреса складається з двох частин, розділених символом @. Цей символ — комерційне at, хоча досить часто в різних країнах його називають по-різному. 

·        Ліва частина адреси вказує ім'я поштової скриньки, яку ви­значив користувач.

·  Права частини вказує доменне ім'я сервера, де розміщено поштову скриньку.

Адресу електронної поштової скриньки треба записувати лише англійськими літерами без пропусків.

Усі електронні адреси можна поділити на:

*    провайдерські — ті, що надають вам постачальники послуг Інтернету (їх створюють зазвичай під час під'єднання до Всесвітньої мережі);

*     корпоративні — поштові скриньки створюють на сервері за місцем роботи (зазвичай такі поштові скриньки використовують для службового листування);     

*  комерційні — поштові скриньки розміщують на платному поштовому сервері;         

* сервера безоплатні — електронні поштові скриньки реєструють на сервері безоплатної поштової служби.                                                    

Зазначивши електронну адресу одержувача та під'єднавшись до Інтернету, можна відправляти електронне повідомлення на пошто­вий сервер. Саме це завдання й виконує встановлений і налаштова­ний на вашому комп'ютері поштовий клієнт, використовуючи для цього протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol — найпрості­ший протокол передавання повідомлень). Цей протокол не вимагає ідентифікувати особу відправника електронного листа, так само як не намагаються з'ясувати, хто саме вкинув звичайний паперовий лист у поштову скриньку при його відправленні.

Далі ваше повідомлення під керуванням протоколу SMTP руха­ється ланцюжком поштових серверів до сервера, де розміщено елек­тронну поштову скриньку одержувача (щоб визначити його, аналі­зують другу частину електронної адреси одержувача повідомлення). Коли адресат під'єднується до свого поштового сервера, він може прийняти збережене для нього електронне повідомлення, проте для цього потрібно пройти процедуру ідентифікації особи. Це повністю зрозуміло, адже коли ви приходите у відділення зв'язку, щоб отри­мати рекомендований лист чи посилку, вам їх не віддадуть, поки ви не пред'явите документ, який засвідчує, що надходження призначе­не саме вам. Аналогічно цей процес отримання електронної корес­понденції побудовано в електронній пошті — коли одержувач елек­тронного повідомлення звертається до свого поштового сервера, за допомогою протоколу POP3 (Post Office Protocol 3 — протокол по­штового відділення, версія 3) перевіряється ім'я поштової скриньки одержувача (login) та пароль (password), що підтверджує права лю­дини на використання саме цього імені електронної скриньки. Лише потім електронний лист, що зберігався на поштовому сервері, буде перенапрямлений на комп'ютер одержувача.

Отже, роботою електронної пошти керують два прикладні протоко­ли (вони надбудовані над базовими протоколами Інтернету TCP/IP):

•SMTP, призначений для відправлення електронного листа на поштовий сервер відправника та його подальшого руху між по­штовими серверами;

• POP 3, що керує процесом отримування електронної пошти.

Огляд програм для роботи з електронною поштою

Серед поштових клієнтів, що їх використовують користувачі всьо­го світу, важко визначити програму-лідера. Крім того, значна кіль­кість користувачів електронної пошти взагалі віддають перевагу ро­боті за допомогою веб-Інтерфейсу. Проте використання поштового клієнта надає вам такі переваги:

• Дає змогу працювати з кореспонденцією саме так, як зручно вам, а не веб-дизайнеру.

 

Загрози користувачеві електронної пошти

1. Комп'ютерні віруси

Працюючи з електронною поштою, потрібно пам'ятати, що разом з електронними листами у Всесвітній мережі переміщується вели­ка кількість мережних хробаків, які поширюються як вкладення до них. Ці мережні ві­руси не змінюють файли на вашому комп'ютері, проте потрапивши до нього, вони шукають на жорстких дисках комп'ютера електронні адреси ваших друзів і колег, з якими ви листуєтеся, і розсилають ними свої копії.

Зловмисники активно використовують електронну пошту для за­раження комп'ютерів троянськими вірусами, що дають змогу контролювати ін­формаційні системи фірм і навіть цілих корпорацій і відкривати доступ до конфіденційної інформації.

Найпопулярніші офісні програми (у першу чергу, складники па­кета Office) зазвичай інтегровані з поштовими клієнтами (напри­клад, MS Outlook). Цей фактор дає змогу зловмисникам використати електронну пошту для поширення макровірусів. Отже, лише за кілька секунд цим ви­дом вірусів можна заразити комп'ютери, що використовують пакет MS Office, у всьому світі.

Лише натиснувши гіперпосилання або відкривши вкладення, можна пошкодити дані, збережені на вашому комп'ютері, установ­лену операційну систему та заразити вірусом інші комп'ютери, елек­тронні адреси яких збережено у вас. Сподіваємося, що, дізнавшись про ці та інші загрози, ви ще минулого року встановили на свій комп'ютер різні види антивірусних програм, які постійно контролюють стан без­пеки вашого комп'ютера. Проте, працюючи з електронною поштою, пам'ятайте найголовніше правило безпеки:

Не натискайте посилання, яке міститься в електронному лис­ті, і не відкривайте вкладення, не описані в електронному лис­ті. Якщо ж ви вирішили їх відкрити, попередньо обов'язково перевірте їх антивірусною програмою (краще кількома антивірусними програмами різних видів).

Трапляються ситуації, коли користувача електронної пошти вво­дить в оману те, що електронне повідомлення отримано від його друзів або колег. Може трапитися інша ситуація, коли в тілі са­мого листа міститься неправдива інформація про вміст вкладення. Тому якщо потрібно перейти за гіперпосиланням, відкрийте вікно браузера та в його адресному рядку самостійно зазначте адресу веб-сторінки, на яку потрібно перейти.

2. Спам

Спамом  називають недозволене масове розсилання електронною з   поштою непотрібної користувачеві інформації (зазвичай рекламного характеру).

Цей термін почали використовувати близько 1993 p., а своїй дивній назві він завдячує англійському комедійному серіа­лу 70-х pp. минулого століття «Летючий цирк Монті Пайтона». В одній з його серій дія відбувалася в маленькому ресторан­чику, де всім відвідувачам пропонували меню, у якому містилися назви страв, ви­готовлених з консервованої шинки «спем» (spam  — скорочення  від Hormel’s Spiced Ham): горошок і спем з картоплею і спемом, спем і салат та спем і т. ін.        

Хор вікінгів у рогатих шоломах співав ре­кламну пісеньку «Спем! Спем! Спем! Улюб­лений спем!!!». Узагалі, спему в цьому ресторанчику було забагато. Тож коли користувачі персональних комп'ютерів почали отримува­ти електронною поштою безліч листів рекламного змісту, на отри­мання яких вони не погоджувалися, у пам'яті сплив цей надокуч­ливий «спем» з комедійного серіалу. Так слово «спем» перейшло в комп'ютерну термінологію, давши назву масовому несанкціонова­ному розсиланню електронних листів рекламного характеру, змі­нившись лише в одній літері.

Уперше електронна пошта була використана для розсилання спаму в 1978 р. Адвокатська контора «Canter & Siegel» з Арізони від­правила електронною поштою рекламу лотереї та грін-кард у такій кількості, що мережа була буквально перевантажена спамом. Обуре­ні одержувачі цих листів добилися того, щоб перші спамери — по­дружжя Лоренс Кантер і Марта Сігел були позбавлені адвокатських ліцензій, а їх компанія — закрита.

На сьогодні доля комп'ютерних вірусів і спаму, що поширюєть­ся електронною поштою, становить від 85 до 95% всього трафі­ку (трафік — завантаження лінії зв'язку електронними повідом­леннями). Спамери збирають електронні адреси за допомогою спе­ціальних роботів чи вручну, переглядаючи інформацію різних веб-сторінок, конференцій, списків розсилок, електронних дощок оголошень, чатів, гостьових книг. Ці програми здатні зібрати за годину до тисячі адрес. З них формується спеціальна база, за адресами якої і буде надалі розсилатися спам. Тому що активніше ви використовуєте електронну пошту, то вища ймовірність через певний час почати отримувати електронні повідомлення, які міс­тять рекламу непотрібних вам товарів і послуг і сумнівні комерційні пропозиції.

Радимо вам запам'ятати й завжди виконувати ряд простих пра­вил, що зменшать кількість спаму, який приходитиме на вашу електронну адресу:

• Намагайтеся без потреби не залишати свою електронну адре­су на різних веб-сторінках, де її можуть швидко та просто знайти спамери.

•  Установіть і використовуйте спеціальні антиспамові філь­три, які захищатимуть вашу поштову скриньку від листів ре­кламного характеру. Проте якщо все одно на вашу поштову скриньку прийшов такий лист, визначте його як спам. Тоді поштовий сервер заблокує адресу, з якої прийшов цей лист, для подальших контактів.

• Ніколи не відповідайте на спам, навіть якщо в отриманому листі вам пропонують відмовитися від подальшого отримання аналогічних повідомлень. Зазвичай отримання відповіді з пев­ної електронної адреси лише підвищує її статус у базі спамера. Якщо спам надходить з тієї самої адреси, зайдіть на сервер володаря домену та напишіть лист його адміністратору, який може позбавити спамера його логіну.